Дивізійники - кавалери Залізного Хреста
----------------------------------------------------
Бріґадефюрер Фріц Фрайтаґ. Лицарський Хрест.

ЗАЛІЗНИЙ ХРЕСТ - найвища та найпочесніша нагорода Німецьких збройних сил. За весь час існування Дивізії "Галичина" чимало дивізійників було відзначено Залізними Хрестами за хоробрість. Існували різні ступені відзначення.

ЛИЦАРСЬКИЙ ХРЕСТ (Ritterkreuz) - ним був нагороджений командир Дивізії генерал Фріц Фрайтаґ за дії Дивізії під Бродами. Цікавою обставиною його нагородження Лицарським Хрестом є те, що відзначено було не так самого Фрайтаґа (про те, як він "відзначився" був в боях під Бродами - див. розділ Персоналії), як цілу Дивізію в особі її командира.

Лицарський Хрест мав також командир 31-го полку полковник (Standartenführer) Панір, але він отримав його ще перед тим, як прийшов до української дивізії.

ЗАЛІЗНИМ ХРЕСТОМ І КЛАСУ (Eisenkreuz 1 Klasse) було відзначено поручників Дивізії Володимира Козака та Остапа Чучкевича в квітні 1945 року, коли Дивізія перебувала на фронті в Австрії. Остап Чучкевич очолив два успішні протинаступи, а Володимир Козак вславився в обороні замку Ґляйхенберґ.

ЗАЛІЗНИМ ХРЕСТОМ ІІ КЛАСУ (Eisenkreuz 2 Klasse) були нагороджені кілька учасників дивізійної Бойової Групи Баєрсдорфа (Kampfgruppe Beyersdorf) в лютому-березні 1943 року, а мабуть найбільше число - за відвагу й рішучість у боях під Бродами. Залізні Хрести 2-го класу отримали тоді кілька десятків дивізійників, щоправда, більше половини нагороджених були німцями з т.зв. "рамового персоналу" Української Дивізії.

На фото зправа: генерал Фріц Фрайтаґ нагороджує поручника Романа Левицького Залізним Хрестом (EK2) за участь у бойовій групі Вільднера.
 
 
Поручник Володимир Козак Перший зправа - дивізійник з ЕК2 та значком за поранення Поручник Вільгельм Драпач
Перші вояки Дивізії "Галичина", нагороджені Залізним Хрестом. Посередині - губернатор ген. Отто Вехтер. Учасники бойової групи Баєрсдорфа, нагороджені Залізним Хрестом за пацифікацію Гути Пеняцької.
Сотник Порфірій Силенко Хорунжий о. Михайло Левенець, капелан 29-го полку. Невідомий хорунжий з ЕК2

Лицарський хрест (RK) носили на ковнірі (див. фото ген. Фрайтаґа), Залізні Хрести 1-го і 2-го класу були цілком ідентичні з вигляду, але Залізний Хрест 1-го класу (EK1) носилося на лівій нагрудній кишені сорочки (див. фото пор. Козака) тоді як Залізний Хрест 2-го класу (EK2) - на стрічці, яку пропускали через петлицю другого ґудзика сорочки. Згідно з усталеною військовою традицією, солдат, нагороджений EK2, носив медаль з хрестом протягом трьох днів, після чого носилася лишень стрічка (див. фото).

Також див. інструкцію для уніформи, на якій вказано, де і як носилися різні нагороди та інші відзнаки. Зокрема інструкція вказує, як розташовувались нагороди на лівій нагрудній кишені та над нею: так, нагорода

Чотові 13-ої сотні 30-го полку. Хорунжий Шипайло - стоїть зправа, має стрічку ЕК2, та хор. Корчак. На Словаччині, 1944 року.
вищого ступеня була посередині кишені (напр., EK1), а нижчого - під нею, притому вищі з них були ближчі до правої сторони сорочки. Наприклад, бачимо на інструкції: значок за поранення (Verwundetenabzeichen) є найлівіший, а зправа знаходиться штурмовий піхотний значок (Das Infantrie Sturmabzeichen). Відзнака за рукопашний бій (Nachkampfspange) - точно над лівою кишенею.
Олекса Ґардецький, нагороджений EK2 в Австрії, 1945 року. Вістун Іван Марчук
із СС-Стандарте "Курт Еґґерс", ЕК2.		 Сот. Роман Долинський. На планці має стрічки Хреста Заслуг та ЕК2.
Інші нагороди в Дивізії
------------------------------
Nachkampfspange
[срібна планка за рукопашний бій]
Планка за рукопашний бій була одною з найвищих відзнак. Існували три класи цієї нагороди: в бронзі, в сріблі, та в золоті. Бронзову планку отримували за 15 днів участи в близькому бою - тобто коли ворог був так близько, що можна було побачити очі його вояка... Сюди зараховувалося також дні участи в штурмах ворожих становищ, у відбитті назад власних становищ, а також оборони власних становищ від постійних ворожих атак. Срібну планку діставали за 30 днів бою, а золоту - за 50. Командир дивізії мав право надавати Nachkampfspange тим воякам, що були поранені в бою і через те не могли продовжувати участи в бойових діях. Вони отримували бронзову планку після 10 днів близького бою, срібну планку - після 20 днів, та золоту - після 40. В Українській Дивізії срібною планкою за рукопашний бій були нагороджені: поручник Остап Чучкевич, десятник Василь Сірський, стрільці Петро Цісарський та Леонід Муха.
Kriegs-Verdienstkreuz 2 Klasse mit Schwertern
[Хрест Заслуги 2-го класу з мечами. Фото: десятник Іван Процак.]
Ця нагорода була аналогом Залізного Хреста для тих вояків, хто виявив особисту хоробрість, не перебуваючи у безпосередніх бойових діях з ворогом. Цивільні особи, а також поліційні частини діставали хрест без мечів, або медалю за заслуги. За весь час війни Хрестом за заслуги 2-го класу з мечами було нагороджено понад 6 млн. Без мечів - бл. 1.5 млн.
Das Infantrie Sturmabzeichen
[Штурмовий піхотний значок. Фото: десятник Форма - стоїть зправа.]
Штурмовий значок для піхотних частин (бронзовий, срібний). Моторизовані та панцерні частини діставали бронзовий значок, звичайні піхотні - срібний. Цим значком нагороджувалися піхотинці за: участь в трьох чи більше наступах; участь в трьох чи більше протинаступах; участь в трьох чи більше збройних розвідчих операціях; участь в рукопашному бою; трьохкратна (у різні дні) участь у здобутті назад власних становищ.
Heeres-Flakabzeichen
[Протилетунська відзнака. Фото: невідомий ст. десятник.]
Heeres-Flakabzeichen - нагорода для протилетунських з'єднань за успішні дії. В Українській Дивізії був свій протилетунський дивізіон. Зокрема під час битви під Бродами: "одна батерія зенітної артилерії нашої дивізії безупинно стріляла з усіх цівок, зсадивши того дня 27 ворожих літаків, доки, поцілена ворожими бомбами, не замовкла назавжди..." (див.: сот. Дмитро Феркуняк. Уривки з щоденника.). Протилетунську відзнаку звичайно діставали всі члени батерії, котра брала успішну участь у відбитті повітряних атак. Система критеріїв отримання протилетунської відзнаки складалася з 16 обов'язкових точок, які треба було здобути. Різні дії протилетунських з'єднань у різних обставинах давали різну кількість точок - від 1 до 4. Коли батерія накопичувала всі 16 точок - її члени діставали протилетунські значки. З цього можна робити висновок, що напевно члени дивізіону зенітної артилерії в Українській Дивізії отримували такі значки. Втім, ця відзнака не належала до високих нагород - звичайно її носилося на лівій стороні нагрудної кишені.
Bandenkampfzeichen
[Протипартизанський значок. Фото: Oberscharführer Wittman.]
Bandenkampfzeichen - відзнака за успішні протипартизанські акції. Оскільки Дивізія брала участь у протипартизанських діях, а найбільше на Словаччині в другій половині 1944 року, де головно її силами було успішно і в короткий час придушене повстання, спровоковане і кероване большевицькими диверсантами-парашутистами, то можна здогадуватись про те, що в Дивізії були вояки, які отримали цю відзнаку. Проте, зі зрозумілих причин її не надто афішувалося, а особливо одразу після закінчення війни. Тож протипартизанський значок є досить рідкісною нагородою.
Verwundetenabzeichen
[Значок за поранення. Фото: сотник Степан Гуляк, був поранений в боях
під Бродами. Отримав також ЕК2.]
Значок за поранення: зліва - чорний, зправа - срібний. Очевидно, чорні значки за поранення видавалися масово. Срібний значок отримували за кілька (3-4) поранень, а також за важкі поранення, зокрема такі, що спричиняли тяжкі каліцтва: втрату руки, ноги, зору, слуху та под.