Маніфест губернатора д-ра Вехтера до зброєздатної молоді Галичини

Відозва та заклик провідника УЦК д-ра Володимира Кубійовича

Повідомлення "Українці Галичини боротимуться з большевизмом"

Стаття "Батько, син і зять в рядах галицьких добровольців"

Деклярація Українського Національного Комітету 30 березня 1945.

Населення Галичини дало неоднократно докази своєї вдячности відколи німецький вояк прогнав у переможній боротьбі большевицького гнобителя. Галицький селянин свідомий свого обов'язку працював сильно і віддано, чим в немалій мірі допоміг до прохарчування Европи. Галицькі інтелектуальні та фізичні робітники по фабриках і шахтах, установах і конторах працювали віддано з усіх своїх сил. Ціла армія галицьких чоловіків і жінок, що працює в німецькій державі в хліборобстві і промисловості, готує хліб та зброю для перемоги.

Раз-у-раз галицьке українське населення висловлювало бажання із зброєю в руках брати участь у збройній розправі німецької держави. Фюрер визнаючи наставлення Галичини, вволив цьому бажанню включити себе до боротьби і дозволив на формування «СС-Стрілецької Дивізії Галичина». Кожний вояк цієї Дивізії одержить виряд, плату, харч і забезпечення своєї родини нарівні з німецькими вояками. Релігійне піклування добровольцями спочиватиме в руках українських священиків.

Добровольці, як члени Дивізії, носять свою крайову відзнаку. При зголошеннях до Дивізії будуть мати першість ті добровольці, батьки яких славно боролись у рядах давньої цісарсько-королівської армії.

Галицько-українська молоде! Ти здобула собі цим право, ти є тим покликана до боротьби зі своїм смертельним ворогом, большевиком, до боротьби за віру і Батьківщину, за свої родини і рідні ниви, за справедливий, новий лад у переможній новій Европі.

Продовж сотень літ стояли твої предки на сторожі Европи перед навалою Сходу. У цій важній переломовій хвилині вияви знову мужність та готовість до боротьби.

Д-р Вехтер
Губернатор галицької области

Українські Громадяни!

Надійшла довго очікувана хвилина, що український народ знову дістане змогу із зброєю в руках виступити до боротьби проти найгрізнішого свого ворога – большевизму. Вождь Великої Німецької Держави дав свою згоду на утворення окремої української добровольчої військової формації під назвою СС-Стрілецької Дивізії «Галичина».

Тим то мусимо використати цю історичну нагоду, мусимо якстій узяти в руки зброю, бо цього вимагає наша національна честь, наш національний інтерес!

Учасники визвольних змагань, старшини й вояки УГА!

Перед 22 роками Ви з глибоким жалем прощалися із зброєю тоді, коли вже встояти таки не було сили. Кров Ваших товаришів зброї, що загинули на Полі Слави, кличе Вас завершити почате діло, виконати велику обітницю, складену 1918 р. Ви мусите пліч-о-пліч з непереможною німецькою армією раз на завжди знищити большевицьку потвору, що ненаситно впивається кров'ю нашого народу та нечувано дикими засобами змагає до його повної руїни. Ви мусите помститися за неповинну кров мільйонів ваших братів позакатовуваних у казаматах НКВД, на Соловках, на Сибірі, в Казахстані, за мільйони братів позаголоджуваних на наших родючих насильно большевиками сколективізованих ланах.

Ви, що пройшли тернистий, але геройський шлях УГА, найкраще розумієте, що таке нерівна боротьба. Ви з'ясовуєте собі, що проти такого ворога, як червона Москва, можна йти лише з ослоненими крилами, із запевненим вирядом та постачанням, іншими словами: лише пліч-о-пліч з армією, яка в силі розбити червону потвору. Недавні протибольшевицькі заходи европейських держав 1918-20 рр. незаперечнo доводять, що в Европі є тільки одна держава, яка може перемогти СССР, а саме – Німеччина. Цілих 22 роки із святою терпеливістю чекали ми святої війни проти диких червоних орд, що загрожували Европі.

Нічого сказати, що в цьому велетенському змаганні вирішується й доля українського народу. Тим то нам слід з повним розумінням дійсности оцінити вагу теперішньої хвилини та взяти збройну участь у цій боротьбі. Тепер ця боротьба не є нерівна, та не є безнадійна. Тепер проти нашого відвічного ворога станула найкраща збройна сила світу. – Тепер, або ніколи!

Львів, у травні 1943.

Українська молоде!

З особливою увагою звертаюся до Тебе та закликаю Тебе вступити до СС-Стрілецької Дивізії «Галичина».

Ти народилася в роках світанку великої Доби, тоді коли багром Крови і золотом Слави почала писатися найновіша історія України;

Коли батьки Твої і старші брати Твої перші та єдині в Европі підняли збройну боротьбу з найстрашнішим ворогом України й ворогом усього людства;

Коли брати Твої, такі гарячі, як і Ти, перші записали в рідну історію безприкладний у світовій історії геройський чин під Крутами;

Коли брати Твої вкривалися славою першого Зимового Походу на большевицьку потвору;

Коли перші вони – в «замиреній» нібито вже Европі – пішли на большевицького окупанта у другому Зимовому Поході, вписуючи в рідну історію геройський чин Базару...

Тоді народжувалась Ти, тоді виростала Ти, як по всій Українській Землі раз-у-раз зривалися повстання проти большевицького окупанта, що страшною руїною, голодом, засланнями, тортурами, вбивствами намагався стерти наш народ з обличчя землі. Тоді й Ти, Українська Молоде, склала свої величезні святі жертви на вівтарі своєї Батьківщини. Ти горіла святим вогнем любови до Неї, для Неї Ти гартувала свого духа, готовилася на слушний час великої збройної розправи. Ти з тугою в серці, Ти з жаром у душі чекала тієї хвилини.

І ось вона – хвилина ця – надійшла.

Дорога Молоде, я вірю, що Твій патріотизм, Твоя жертвенність, Твоя готовість до збройного чину – це не голі слова, що це – глибоке, щире переконання та почування. Я вірю, що Ти глибоко пережила і зрозуміла болючий досвід визвольних змагань, що Ти добула з нього ясне почуття політичного реалізму, глибоке зрозуміння національного інтересу, тверду готовість до найбільших жертв для нього. Я вірю в Тебе, Дорога Молоде – і вірю, що Ти не програєш теперішнього Великого Моменту, що ділом доведеш перед цілим світом, хто Ти, чого Ти варта, до чого Ти здібна.

Українські Громадяни!

Я закликаю Вас до великої сторожкости! Ворог не спить! У пам'ятних 1917-1919 рр. ворожа пропаґанда присипляла наш народ силою великих слів про вічний мир, про братерство народів. Тепер ця пропаґанда знову намагається викинути нам зброю з рук і розпускає серед нас безліч безглуздих поголосок, безосновних здогадів, хворобливих мрій. Ви знаєте звідкіля йде ця пропаґанда, яка її мета. Протиставтесь їй рішуче, навіть коли вона виступає під українським плащиком, зручно використовуючи несвідомих, збаламучених людей. Ви знаєте ціну зброї, тому я вірю, що при Божій помочі Ви гідно складете іспит політичної зрілости, перед який поставила вас історія.

Українські Громадяни!

Час вичікувань, час повних утоми страждань скінчився. Настала велика пора збройного чину і для нашого народу. Поруч геройської армії Великонімеччини та добровольців інших европейських народів виступаємо і ми до боротьби проти найбільшого національного ворога та смертельної загрози всього культурного людства. Справа свята й велика, тому вона вимагає від нас великих зусиль та жертв.

Я вірю, що ці наші зусилля і жертви – це твердий, але певний шлях до нашого Світлого Майбутнього.

Д-р Володимир Кубійович
Провідник УЦК

Утворення Галицької Стрілецької Дивізії

В середу, 28 квітня ц.р. в год. 10.30 в стародавній Палаті Намісництва у Львові відбувся державний акт. Губернатор Галичини проголосив утворення Галицької Стрілецької Дивізії СС, в шеренгах якої українська галицька молодь матиме змогу активно зі зброєю в руці станути поруч німецьких вояків і союзних націй в рядах оборонців старої культури заходу перед навалою московського большевизму. Після привітання представників уряду, партії, армії і українських комбатантів з генералом Курмановичем у проводі, губернатор Вехтер після своєї промови, в якій в ядерних словах накреслив історію Галичини і вказав на традицію збройної боротьби в роках 1914 до 1918, закликав українську галицьку молодь станути в рядах Галицької Стрілецької дивізії та своїми руками кувати свою майбутність. Губернатор покликав Військову Управу з полк. Бізанцом у проводі. З черги президент Головного Відділу при Внутрішньому Управлінні Г.Г.Льозакер відчитав маніфест Генерального Губернатора до українського населення в Галичині. Після промови Провідника Українського Центрального Комітету проф. Кубійовича, який висловив вдячність за створення можливости боротьби та після промови члена Боєвої Управи інж. Хронов'ята, д-р Бауер закінчив державний акт окликом на честь Фюрера і Німецької Держави.

Після того українські комбатанти пішли на богослуження до Архикатедрального Храму св. Юра.

Вістка про дозвіл Фюрера на участь у збройній боротьбі проти большевизму викликала радісні й спонтанні маніфестації серед українців Галичини та сусідніх земель.

Саме підноситься один з вояків зі своєї жолобини. Зо своїми сорок шести влученими перстенями сповнив він не лиш добру задачу, але й є досі найкращим стрільцем дня. Зі свойого успіху він наявно вдоволений. Старшина, що кермує вишколом стріляння, відзначив його добрий осяг кількома ввічливими словами, а крім цього нагородив кількома "прутиками". Як і майже всі його старші товариші, так носив і В. вже раз військовий однострій: Тридцять років тому - пересічна довжина життя одного людського покоління. Тепер відсвіжують вони спільно своє давнє вояцьке знання і доучуються того, що розвій техніки і воєнного ремесла від того часу нового до вояцьких умілостей добавив.

На запит, як йому 49-літньому подобається військова служба, має він ввічливий усміх у відповідь. Певно! Спочатку не було зовсім легко дотримати кроку. Але, що без поту не поступається вперед, про те він знав заздалегідь, як давній вояк. Не приходиться отже багато про те говорити, зокрема ще й тому, що його звання теслі утримало його тіло витривалим і здоровим. Підстаршина, що наглядає при вишколі, підтверджує нам охоче, що й усі старші вояки, зовсім подібно як і молодші, вив'язуються вповні зі своїх завдань при вправах, маршах, як теж при властивім піонірськім вишколі. Часом, - завважує В., - трудно йому приходиться опанувати нові технічні вискази, але й з тим впорається він, а добра воля, як відомо, є вирішною.

Як іде у нього дома? Отже, жінка недавньо писала, що всі здорові, вона сама й четверо дітей. З В. зголосився до війська одночасно теж його зять, як тільки пролунав клич до мужчин його Батьківщини, щоб приєднались вони в рядах SS Дивізії "Галичина" до остаточної розправи з большевизмом. Зять проходить тепер рекрутський вишкіл. Він має амбіцію стати також добрим вояком. Але тоді - при зголошеннях - заскочив родину В. - вже на другий день - також і його найстарший син. Він повідомив, що і він вступить до добровольців, бо "якже ж може він оставатись позаду, як батько ось вже вдруге одягає вояцький однострій".

Спочатку не подобалось те матері, що її дім мав нараз так опустіти, але засадничо була й вона, подібно як батько, горда, що й молодий був з негіршого дерева, як старі.

Як різними є життьові шляхи отих згромаджених перед нами вояків, так лучить їх усіх одно: глибоко вросла в серця ненависть до большевизму. Від дня приходу совєтських військ до Галичини аж до хвилини визволу її при допомозі німецьких жовнірів, було доволі багато часу дізнатися, що на ділі уявляють собою усі ті добутки, що їх так дуже славили ставленники Москви. Ось стояв перед нами Микола, найстарший з членів вишколу. Барвисто умів він змалювати, як він - подібно як В. тесля по званню - усе мусів в свойому родинному містечку залишити. Його змушено насильно до роботи на летовищі. Жахливі були умовини праці, серед яких доводилось робити в "батьківщині трудящих".

Наймолодший з оточення - йому в цю пору 26 років - служив вже в польськім війську. Як Совєти прийшли до краю, утік він до Німеччини. Тут найшов у Мюнхені добрий заробіток; в цьому місті пробув він до часу визволення Батьківщини. І він умів яскраво змалювати долю рідних в міжчасі: убожество й нужда панували скрізь. Душевно й тілесно стояли люди на прикінці сил. Як усі інші селяни, так і його батьки не хотіли нічого чути про вступлення до колгоспу, який так дуже вихваляли жидівські комісарі. Від цієї години слідувало одно переслідування за другим. Вкінці грозило, що усіх з громади виселять на Сибір. Було б тоді німці прийшли на один або два місяці пізніше, то були б найшли порожнє село. Товариші притакували. Кожен з них міг розказати подібні переживання. А що вони усі знають, що для Батьківщини нема іншого вибору як знищення большевизму або власна загибіль, то й пішли вони за покликом командування SS. Тепер бажають вони докласти усіх зусиль, щоб рам'я об рам'я з німецьким вояцтвом і з іншими европейськими добровольцями боротись також і за рятунок для Галичини.

Ґеорґ Маєр
SS-воєнний звітодавець

З волі українського громадянства, що перебуває в Німеччині та в союзних з нею країнах, постав Український Національний Комітет.

Покликання до життя Українського Національного Комітету це нова сторінка в суспільно-політичному житті українського громадянства, що глибоко пройняте любов'ю до Рідної Землі, хоче бачити свою Батьківщину звільненою від наїздника.

Український Національний Комітет є виразником цих утаєних прагнень громадянства і твердою ходою йтиме по шляху, що веде до створення національної суверенної держави.

Тому Український Національний Комітет приступає до організації Української Національної Армії, що має відновити збройну боротьбу за українську державність.

Українська Національна Армія в українській уніформі, під освяченими попередньою боротьбою бойовими національними прапорами, з власним українським командуванням буде стояти під ідеологічно-політичним проводом Українського Національного Комітету. В склад її увійдуть передовсім українці, які перебувають у німецькому війську та в інших військових і поліційних формаціях.

До майбутнього державного будівництва повинна стати сильна духом і тілом, глибоко національно свідома, усуспільнена українська людина. Тому Український Національний Комітет подбає про правний захист усіх українських громадян в Німеччині, зрівняння робітників у правах з усіми громадянами державних націй, а передовсім про розгорнення над ними якнайширшої релігійної, моральної, культурної та матеріяльної опіки. Український Національний Комітет подбав також про звільнення всіх політичних в'язнів.

Чужі, довголітні кордони, що лежали поміж поодинокими українськими землями, витворили різниці в думках і діянні. Це мусить зникнути у спільному марші до спільної цілі. Український Національний Комітет хоче прискорити цей процес об'єднання українських душ не тільки в широкозакроєній виховній акції, але теж українським соборницьким підходом до кожної справи.

У своїй роботі Український Національний Комітет буде співпрацювати з Національними Комітетами інших поневолених московським большевизмом народів, які боряться таксамо, як і український нарід за свою Самостійність і вільне життя.

Український Національний Комітет незломно прагне виконати якнайкраще обов'язки, покладені на нього українським громадянством. І він виконає їх з певністю, якщо кожна свідома українська одиниця віддасть усі свої сили у Спільне Змагання за Спільну Перемогу.

генерального штабу генерал хорунжий Павло Шандрук
голова Українського Національного Комітету

професор д-р Володимир Михайлович Кубійович
адвокат Олександер Платонович Семененко
заступники голови Українського Національного Комітету

диплом. інженер Петро Павлович Терещенко
вик. о. ген. секретаря Українського Національного Комітету

(«Український Шлях» ч. 1 (1402), Відень 30 березня 1945.)