Назва Української Дивізії має свою власну історію.

В часі набору до дивізії, весною і літом 1943 року, коли офіційно проводилася кампанія зголошувань до неї, назва звучала: СС Стрілецька Дивізія Галичина - SS Schützen Division "Galizien" або Галицька Дивізія.

Від серпня 1943 р., коли почалася формальна організація дивізії на вишколах, вона називалася SS Freiwilligen Division "Galizien" - СС Добровільна Дивізія "Галичина".
Ця назва задержалася у такій формі до 27 липня 1944 р.

 

Німецький текст присяги СС-Добровольця (SS Freiwillige):

"Ich schwöre bei Gott diesen heiligen Eid, dass ich im Kampf gegen den Bolschewismus dem Obersten Befehlshaber der deutschen Wehrmacht, Adolf Hitler umbedingten Gehorsam leisten und als tapferer Soldat bereit sein will, jederzeit für diesen Eid mein Leben einzusetzen."

Український переклад: "Я присягаю перед Богом цією святою клятвою, що в боротьбі проти большевизму буду беззастережно слухатись найвищого воєначальника німецького вермахту Адольфа Гітлера і хочу як відважний солдат посвятити своє життя постійному виконанню цієї клятви."

 
 

У липні 1944 року відбулися перші великі бої Дивізії: на відтинку Східного фронту під Бродами. У цих тяжких боях 14-22.VII 1944 року з багатократно переважаючими (особливо у важкій зброї) ворожими силами вона втратила більшу частину особового складу, подібно як і всі інші німецькі частини з ХІІІ армійського корпусу, до якого входила й українська дивізія: її частини мусили прориватися з ворожого оточення.

У серпні 1944 року Дивізію, після розбиття під Бродами т.зв. "першої" Дивізії було зреорганізовано її в "другу" дивізію, притому змінено її назву на 14 Waffen Grenadier Division der SS (Galizische Nr. 1) - 14-та Ґренадирська Дивізія Зброї СС (Галицька ч. 1.). Восени 1944 року, коли реорганізація вже добігала кінця (повністю завершено її в грудні 1944 р.), слово Galizische (галицька) у назві Дивізії замінено словом Ukrainische (українська) і так само у назвах поодиноких полків (regiment) і куренів (bataillon).

 
 

* Українська Національна Армія - її формування почалося у березні 1945 року. Українські національні формації при німецькій армії разом нараховували понад 250 тис. вишколених вояків. Крім того, резервою для її поповненння мали стати вояки-українці з армії ген. Власова, а також українське юнацтво СС, українські помічники Люфтваффе, українські робітники в Німеччині та ін. Проте, формування УНА не було закінчене через капітуляцію. Реально на кінець війни вона мала дві дивізії війська: Перша Дивізія УНА (Дивізія "Галичина"), протипанцерна бриґада "Вільна Україна" під командою полк. Петра Дяченка і Бриґада майора Пітулея (разом - Друга Дивізія УНА), спеціальна парашутна формація - Група "Б" у складі двох куренів - під командою ген. Тараса Бульби-Боровця. Йшла активна робота по організації нових окремих бриґад з інших українських частин, які пізніше мали бути реорганізовані в нові дивізії УНА.
 
 
** Українське Визвольне Військо, у скороченні - УВВ - мало свою назву, але не мало ані головного командування і складалося з різних військових, охоронних та допоміжних частин в складі Вермахту, порозкиданих по цілому фронті звичайно в кількості не більше одного батальйона. Всіх їх нараховували до 180.000 і носили вони звичайну німецьку уніформу, але для відрізнення на лівому рукаві мали щитик блакитного кольору з вигаптованим жовтим тризубом та буквами УВВ. Військової одиниці воно, отже, не творило, - на відміну від Дивізії "Галичина".
 
 
*** Волинський Охоронний Курінь - відомий також під назвами "Український Леґіон Самооборони", "Волинський Леґіон". Українська партизанська формація, створена на початку 1943 року. Політична орієнтація: ОУН(М). З наближенням совєтського фронту й активізацією бандерівських збройних відділів Курінь припинив боротьбу проти німців й перейшов на леґальне становище. Брав участь в боях 1943-1944 рр. на фронті на українських землях а відтак у протипартизанських акціях в Польщі. В лютому 1945 року зостав переведений до Словенії. Чисельність - бл. 600 вояків.
[1] прапор Дивізії "Галичина" 1943-44 рр.
[2] прапор Дивізії "Галичина" 1944-45 рр.
[3] емблема Братства Ветеранів Дивізії

Навесні 1945 року почалося формування Української Національної Армії * (під командуванням ген. Павла Шандрука), до якої мала входити й 14-та Стрілецька Дивізія Зброї СС як найбільша одноціла реґулярна українська формація при німецькій армії, а також Українське Визвольне Військо** та евентуально Українські Козацькі частини та евакуйовані відділи Української Поліції. До цього часу вже було прилучено до Дивізії Волинський Охоронний Курінь*** - це сталося в березні 1945 року, коли Дивізія перебувала в Словенії.

Отже, в часі перебування дивізії на фронті в Австрії у квітні 1945 року назва дивізії перейшла корінну зміну: 14-та Ґренадирська Дивізія Зброї СС (Українська ч.1) була перейменована на 1-шу Українську Дивізію Української Національної Армії, а вояки Дивізії 25 квітня 1945 року склали присягу на вірність Україні:

 

"Присягаю всемогучому Богові перед Святою Його Євангелією та Животворящим Хрестом, не шкодуючи ні життя ні здоров'я, скрізь та повсякчас під Українським Національним Прапором боротися зі зброєю в руках за свій Народ і свою Батьківщину - Україну.

Свідомий великої відповідальности присягаю як вояк Українського Національного Війська виконувати всі накази своїх начальників слухняно й беззастережно, а службові доручення тримати в таємниці. Так нехай мені в цьому допоможе Бог і Пречиста Мати, - амінь."

 

В той час всі зовнішні ознаки приналежности до німецької армії ліквідувалися, оскільки Дивізія офіційно ставала частиною окремої союзницької армії. Вище командування в Дивізії перебирали українські старшини (командування від сотні вниз завжди в основному було в українських руках), а замість німецького орла на своїх штандартах полки й курені діставали тризуби.

Щоправда, справа капітуляції Німеччини була тоді вже питанням кількох тижнів і тому українізацію в зовнішньому вигляді було переведено лише почасти, але сама нова назва - 1-ша Українська Дивізія Української Національної Армії (в скороченні: 1 УД УНА) була за Дивізією офіційно закріплена й з такою назвою дивізія перейшла в полон до англійців та американців.

 
 

[1] [2] [3]
 

При всіх офіційних парадах український прапор повівав побіч німецького. Офіційна емблема дивізії "Галичина": жовтий лев з трьома коронами на синьому тлі щитика.