Народився 1919 р. у Львовi. Там скiнчив Економiчно-Торговельну Школу за Польщi, та почав Iнститут Радянської Торгiвлi за большевицької окупацiї 1939 р. Пiд час вiйни зголосився до Української Дивiзiї, бо вважав це за єдиний спосiб служити Батькiвщинi.

Бойовий шлях Андрiя Коморовського почався ще вiд 1940 року, коли його примусово взяли до Червоної Армiї. В Червонiй Армiї його призначили до школи Зв’язку Дальнiх Бомбардувальникiв...

“Пiд час вiдступу з пiд Курська в кiнцi жовтня 1941 року зчинився величезний хаос. Тодi нас двох українцiв i кiлькох свiжо мобiлiзованих з Курська рiшили, виминаючи дороги, дiстатися до Курська. На країнах мiста нас двох попращали мiсцевих, якi пiшли домiв, а самi пiшли до Ортскомендатури у повнiй унiформi i заявили, що є зi Львова i хочемо повернутись домiв. Нам вiдповiли, що це можливе, але що Вермахт потребує перекладачiв, то мусимо залишитись”.

Коморовського придiлили до пiонiрського батальйону 9-ої дивiзiї Вермахту. Совєтський однострiй їм було замiнено нiмецьким – без вiдзнак, але з опаскою перекладача (“Sprachmittler”). Товариша вiдкомадирували до другої частини. Ветеран згадує цiкавий фраґмент iз служби в пiонiрському батальйонi:

Одної ночi в груднi 1941 р. на нього налетiла кiннота Будьонного, i нiмцi попали в страшну панiку. Пiзнiше показалося, що нiмецьке командування, розраховуючи на певну перемогу, ще не випрацювало тактики вiдступу – батальйон був заскочений несподiваним нападом i, не мавши вiдповiдних iнструкцiй, вiдступав безладно. Лишень пiсля гiркого досвiду Сталiнграду були виданi такi iнструкцiї щодо правильного вiдступу “на скорiше приготованi позицiї” пiд час ворожих атак, зокрема кавалерiйських.

Пiсля 1 року фронтової служби у Вермахтi Коморовський повернувся до рiдного Львова. Весною 1943 р., з початком формування Дивiзiї “Галичина”, зголосився добровольцем. В травнi 1944 р. був пiсланий до старшинської школи “SS-Panzer-Grenadier-Schule Kienschlag”, яку успiшно закiнчило 101 кандидатiв.

Повернувшись з старшинського вишколу з ранґою хорунжого (Waffen-Untersturmführer), Андрiй Коморовський був придiлений до Штабу 2-го батальйону, 30-го полку, як старшина для особливих доручень.

Вiн пригадує, як на Словаччинi дивiзiйники отримали найновiшу нiмецьку автоматичну зброю Sturmgewehr-44. При тому, що не було слiпих набоїв, вправи проводилося гострими набоями, що спричинило один смертельний випадок в нашiй частинi.

За успiшнi бойовi дiї на Словаччинi, хор. Коморовський був нагороджений Залiзним Хрестом 2-ої Кляси (EK-2).

Інтерв'ю брав: Norman.  Записав: J.T.